Про насильство та запобігання
Насильство широко розповсюджено в нашому буденному житті. Воно стало настільки звичним, що ми часто і не вважаємо його насильством.
За сучасних умов в Україні, як і в багатьох інших країнах світу, простежуються тенденції до поширення насильницьких дій у сім’ї, на міжособистісному рівні, у стосунках батьків і дітей, чоловіка і жінки.
Насилля в родині руйнує фундамент безпеки самої сім’ї, а також і суспільства. Водночас, саме проблема насильства в сім’ї тісно пов’язана із такими явищами, як бездоглядність та безпритульність дітей, зростання кількості розлучень, формування насильницького менталітету нації, жебракування, втрати загальнолюдських цінностей любові та взаєморозуміння, а також виступає однією з передумов скоєння злочинів у суспільстві.
За статистичними даними дві третини умисних вбивств зумовлені сімейно-побутовими мотивами. Щорічно (за даними центра «ЛаСтрада-Украина») тисяча жінок гине від рук чоловіків чи інших близьких. 44% батьків взагалі не знають інших методів виховання окрім побиття. До 40% усіх тяжких насильницьких злочинів вчиняються в сім’ях.
У сім’ї можуть бути одночасно декілька видів домашнього насильства і стосується воно всіх членів родини.
Прояви різних видів насильства:
Фізичне насильство
? Ляпаси
? Потиличники
? Кусання
? Здушування
? Припікання
? Штовхання
? Примус пити або їсти те, що шкодить здоров’ю (зокрема алкоголь, наркотики…)
? Побиття, тощо…
Психологічне насильство
? Словесні образи, крики
? Приниження, безпідставна критика
? Залякування, погрози
? Шантажування, переслідування
? Ізоляція
? Прийняття одним членом сім’ї рішень, які не обговорюються
? Навіювання почуття провини, невпевненості,
? Заборона бачитися чи спілкуватися із рідними, близькими людьми, тощо…
Сексуальне насильство
? Примус до статевих контактів у небажаній ситуації або час
? Примус до небажаних форм статевих контактів
? Примус до спостереження за статевим контактом кривдника з іншими
? Підглядання
? Залучення до порно-індустрії чи секс-бізнесу
? Зґвалтування, тощо…
Економічне насильство
? Обмеження у доступі до власних коштів
? Утиски свободи використання коштів
? Позбавлення житла, їжі, одягу та вашого майна чи коштів, на які людина має законне право
? Заборона навчатися або обирати місце роботи (працювати), тощо…
Домашнє насильство – це не сімейна справа чи особливості родинного спілкування, це протиправні дії, яким немає виправдання та про які не можна мовчати!
В Україні існують закони, які захищають сім’ю від насильства.
Одним із основних таких законів є Закон України «Про попередження насильства в сім’ї». Відповідно до цього Закону, людина має право на захист від домашнього насильства та необхідну допомогу.
Що може зробити медичний працівник?
В разі звернення жертви насильства до лікаря – хірурга, травматолога, гінеколога, проктолога, психіатра або іншого фахівця, необхідно оглянути її, зафіксувати всі вичерпні дані про існуючі у потерпілої скарги, ушкодження та розлади здоров’я в медичній документації, перенаправити її в разі необхідності до інших фахівців-медиків і повідомити дану особу про необхідність терміново звернутися з паспортом до територіального відділу міліції чи до районної прокуратури, де їй повинні видати документ для здійснення судово-медичної експертизи. Потерпіла особа повинна також бути поінформована про те, що такий порядок існує також і для жертв домашього насильства, тобто в рамках фактичного або узаконеного шлюбу. Також вона повинна знати, що у випадку відсутності паспорта та неможливості своєчасного звернення до правоохоронних органів (якщо нападник фізично унеможливлює це звернення – сам працює у силових структурах, або погрожує розправою тощо), у виключному випадку (тільки в разі згвалтування, відповідно до діючої Інструкції) вона може сама звернутися на прийом до судово-медичного експерта без належного документа. Однак в такому разі вона повинна бути сфотографована судмедекспертом і після обстеження все одно звернутися сама або за допомогою родичів до міліції.
Ви також можете зробити її життя більш безпечним, розробивши разом із нею
план безпеки.
-Продумайте чіткі дії у випадку домашнього насильства.
-Необхідно, щоб пацієнтка розказала про насильство тим, кому довіряє (друзям, родичам).
-Продумайте і знайдіть таке місце, куди вона могла б піти у разі небезпеки.
Заходи безпеки:
-Слід зробити та заховати у надійному місці запасні ключі від дому, квартири, машини так, щоб у разі небезпеки була можливість швидко вийти та дістатися до небезпечного місця.
-У надійному та завжди доступному місці, має бути захована певна сума грошей, важливі номери телефонів, паспорт, важливі папери (документи дітей, на власність майна, медичні картки тощо), а також необхідний одяг і ліки.
-Якщо починається сварка, яка може перерости в фізичне насильство, необхідно перейти у приміщення, яке можна легко покинути, намагатися триматися ближче до виходу, уникати суперечок у кімнатах, де є гострі та ріжучі предмети.
-Домовитися з сусідами, щоб вони викликали міліцію, якщо почують шум і крики з дому чи квартири. Коли приїде міліція, слід максимально заспокоївшись, чітко викласти ситуацію, написати заяву.
-Заздалегідь домовитися з друзями, родичами про можливість надання тимчасового притулку у разі небезпеки. Важливо, щоб це були ті люди, у яких кривдник одразу не знайде потерпілу, або які зможуть її захистити.
-Необхідно мати інформацію щодо телефонів місцевих служб, які зможуть надати необхідну підтримку (кризовий центр, притулок для жінок, соціальна служба, телефон довіри тощо).
Як поводитися у ситуації домашнього насильства, щоб мінімізувати негативні наслідки:
-У жодному випадку не з’ясовувати стосунки з кривдником, який перебуває у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.
-У жодному випадку не відповідати на агресію агресією.
-Не починати кричати чи плакати, говорити із кривдником чітко. Спробувати заспокоїтися та дати час заспокоїтися кривднику (вийти в іншу кімнату, на вулицю тощо).
-Лише тоді, коли партнер заспокоївся та готовий адекватно спілкуватися, обговорити ситуацію. У розмові використовувати «Я-висловлювання» (говорити про свої почуття та відчуття у цій ситуації, не звинувачувати та не докоряти, пропонувати вихід із ситуації: «Я почуваюся збентежено, коли ти поводишся таким чином…; Давай ми спробуємо у таких ситуаціях діяти ось так…»).
Жінка має усвідомлювати, що під загрозою знаходиться її здоров’я та життя.
Але є організації та спеціалісти, які готові Вам допомогти!
Куди звертатися по допомогу?
1.Правоохоронні органи (міліція).
2.Медичні установи
3.Управління у справах сім’ї, молоді та спорту.
4.Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
5.Служба у справах дітей.
6.Кризові центри.
7.Громадські та релігійні організації.
Можна зателефонувати:
безкоштовно на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства за номером:
0-800-500-335або386(з мобільного), 0-432- 60-20-20, 0-800-75-04-75 (по Вінницькій області)
для отримання:
-консультації юриста, психолога, інформації щодо закладів, до яких можна звернутися за місцем проживання по допомогу.
Заступник головного лікаря
Томашпільського селищного ЦПМСД А.В.Білецька
