Ой на Івана, ой на Купала
У день, коли природа буяє літньою красою, коли сонце в зеніті світить найдовше, а ночі найкоротші, на святково прибраній долині Яришівського ставу томашпільчани відзначали традиційне народне свято Івана Купала.
Як тільки сонечко торкнулося високих корон прибережних верб, злинули над блакитними водами ставу урочисті позивні свята. На них з нетерпінням чекали кілька сотень його учасників – діти і дорослі, юнаки і юнки, люди похилого віку. Кожен з них настроївся на веселий настрій, гарну пісню, дотепний жарт і, за традицією, на смачну юшку і духмяний шашлик. А головне – на те, що фортуна не відвернеться при розіграші купальської лотереї.
Ініціатором і організатором проведення свята Івана Купала стали селищний голова Томашполя Валерій Немировський та Томашпільська селищна рада. Була проведена чимала підготовча робота, адже дуже хотілося подарувати людям у наш нелегкий і непростий час краплинку радості і доброти, веселу усмішку і надію на краще. Саме про це сказав, звертаючись до присутніх, у своєму вітальному слові селищний голова і зауважив, що без підтримки багатьох людей цього не вдалося б зробити. А це і колектив селищної ради, і генеральний директор ТОВ «АК «Зелена долина» Ю.А.Мороз, і працівники районного будинку культури та його директор В.В. Хабло, колектив ДНЗ «Сонечко» і завідувач О.І.Годна, робітники комунальних закладів і їх директори А.В.Лозінський та А.О. Гаджук, начальники відділу культури і туризму О.В.Сікал та відділу молоді, фізичної культури і спорту райдержадміністрації Г.В.Слободян, керівник дитячого фольклорного ансамблю «Вербиченька» Л.В.Синиця і учасниці колективу, директор будинку дитячої творчості М.А.Олійник, директор хлібозаводу М.В.Бойко, приватні підприємці С.М.Мороз, М.В.Сколодчук.
Саме аматори народного мистецтва взяли участь у концертній програмі. Дарували присутнім свої задушевні щирі пісні Іванна Кузьмінська і Наталя Кривко, Марина Мартинюк та Іринка Кривов’яз, Людмила Синиця, Олександр Васильківський та Олег Стебельський, який разом з Інною Шклярук ще й виконував роль ведучого.
Незабутнє враження справила на глядачів «Вербиченька» : дівчатка заспівали автентичні купальські пісні, водячи хоровод навколо прикрашеної стрічками верби. Не обійшлося на святі без героїв народної творчості – Водяника (І.М.Данілов), русалочок і капосниць-відьмочок, ролі яких виконували дівчатка-школярочки Томашпільської школи-гімназії. А конкурс на кращий купальський віночок виявив, що уміють наші томашпільчанки плести ці чарівні обереги- символи дівочої краси і молодості. Та сюрпризом для всіх став величезний вінок, сплетений вихованцями ДНЗ «Сонечко» разом з вихователями, у який вплетено різне чар-зілля рідної подільської землі. За проявлену ініціативу – на Івана Купала сплітати найбільший вінок (своєрідний рекорд для томашпільської книги Гіннесса) – селищний голова нагородив колектив ДНЗ призом – електрочайником. І маленькі учасниці конкурсу теж отримали нагороди.
Напруженим, показово видовищним став конкурс із підняття 24-кілограмової гирі. Тут беззаперечну перемогу здобув Г.В.Слободян, випередивши найближчого суперника вдвічі. Змагалися силачі й з армреслінгу, а от канат потягати бажаючих не виявилося. Тож приз – ящик пива (приз від М.В.Сколодчука) розігрувався далі в купальській лотереї. Про неї й оголосив ведучий.
От тут і розгорілися емоції: напружене очікування, поки оголосять виграшний номер, змінювалося веселим вигуком або тихим зітханням: не пощастило!.. Виграші були різні: від брусочка мила, м’яча, совочка до електорміксера, гладильної дошки, сушки. Та головним виграшем була багатофункціональна мультиварка – мрія будь-якої жінки. А вона випала маленькому учасникові розіграшу на ім’я Іван!
А тим часом інші дорослі учасники дійства мали можливість скуштувати рибної юшки, шашликів, поласувати різними смаколиками, а дітвора насолоджувалася іграми та стрибанням на батутах, спуском на гірках, тішилася повітряними кульками, наповненими гелієм.
За всім цим дійством з чистого плеса ставка звіддаля спостерігали диво-птахи – білі лебеді з малими лебедятами. Уже стемніло, коли на березі спалахнуло купальське вогнище. Високі полум’яні язики відображалися у холодній воді, зігрівали людей, що оточили багаття, очікуючи, коли можна буде стрибати через нього. Таких сміливців пройти через очищення вогнем виявилося чимало.
Врешті стихла музика, замовкли й людські голоси. До наступного свята, Купайлочку!