ЗА МИР НА БАТЬКІВЩИНІ ВОЇН-ЗАХИСНИК ВІДДАВ ЗДОРОВ’Я І ЖИТТЯ
6 травня у селі Антонівка нашої громади відбулося прощання із померлим 43-річним ветераном російсько-української війни Іваном Віталійовичем Гусаком.
В останню дорогу Героя проводжали усім селом. Віддати останню шану померлому воїну-оборонцю прийшли рідні, близькі, бойові побратими, керівництво Томашпільської громади, Антонівського старостату, керівництво Гальжбіївського старостинського округу Ямпільської територіальної громади, друзі, сусіди, односельці, жителі громади.
Народився Іван Віталійович Гусак 22 січня 1982 року у селі Гальжбіївка Ямпільського району. Там жив і навчався. Після школи продовжив навчання у Вінницькому професійно-технічному училищі, здобув фах електромеханіка комп’ютерно-офісної техніки. Але Іван дуже хотів стати водієм чи трактористом, бо найбільше йому до душі була хліборобська праця. Згодом відслужив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. Повернувшись з армії працював водієм у місцевому сільськогосподарському підприємстві. Одружився з антонівчанкою Аллою Бондар. Молода сім’я проживала у селі Антонівка. Тут Іван, як і мріяв, став працювати біля землі, для цього мав свою власну сільськогосподарську техніку, за якою дуже любив доглядати. Чоловік мав «золоті руки», бо усе, за що брався, робив на совість, і до ладу. У подружжя народилась донечка Анастасія.
В перші дні війни Іван Гусак добровільно став на захист рідної Батьківщини. Спочатку служив в роті охорони Ямпільської територіальної громади, потім був переведений на посаду гранатометника у 57-у окрему мотопіхотну бригаду. Воював на Запорізькому напрямку, брав участь у найгарячіших боях під Бахмутом Донецької області. Згодом служив на посаді водія по забезпеченню зброї та харчового продовольства на передові позиції. Брав участь у оборонних боях за місто Оріхів Запорізької області. Тут, внаслідок ворожої хімічної атаки отримав отруйні опіки, які й призвели до важкої невиліковної хвороби. У зв’язку з чим у кінці 2023 року воїн був комісований із лав Збройних Сил України. Лікувався, проходив реабілітацію, відчайдушно боровся за життя. Та, на превеликий жаль, 5 травня серце воїна зупинилося навіки.
У день похорону із самого ранку плакало небо, плакали рідні, друзі. Іван був неабияким оптимістом, дуже позитивною і доброю людиною, з усіма знаходив спільну мову, мав багато друзів. Він був чудовим сином, братом, коханим чоловіком, найкращим татусем, чуйним односельчанином і вірним та надійним побратимом. Він понад усе вірив у Перемогу України та у власну перемогу над підступною хворобою. Він до останнього не впадав у відчай, мужньо тримався сам, і підтримував своїх рідних. Йому б ще жити, й жити...
На траурному мітингу, який відбувся у центрі Антонівки, біля пам’ятника загиблим у Другій світовій війні односельцям, зі щирими словами співчуття до родини померлого воїна звернулися староста Антонівського старостинського округу Олена Балган, заступник Томашпільського селищного голови Борис Наконечний, староста Гальжбіївського старостинського округу Ямпільської територіальної громади Андрій Лаврук.
Панахиду над тілом померлого воїна у Антонівському Свято-Михайлівському храмі соборно відслужили священники Української Православної Церкви Томашпільського благочиння на чолі із настоятелем храму протоієреєм Іваном.
Поховали хороброго українського оборонця Івана Віталійовича Гусака на місцевому Антонівському кладовищі.
Низький уклін і глибокі співчуття рідним померлого воїна.
Вічна пам'ять та безмежна вдячність тобі, Герою, за наші мирні світанки, за можливість жити у своїй вільній, рідній країні. Хай милостивий Господь дарує Царство Небесне твоїй добрій, світлій безсмертній душі. І хай не марною перед Божим Престолом буде твоя велика жертва заради ближнього свого, за яку ти заплатив своїм здоров’ям і життям.
ПАМ’ЯТАЄМО І МОЛИМОСЬ ЗА КОЖНОГО ЗАГИБЛОГО ГЕРОЯ!
